Born To Live

Згадалось: Do you celebrate 4th of July in your country =)?

Їду в Київ в неділю. Тільки не знаю чи радіти з цього приводу

...ми варили бограч.

Є речі, стикаючись з якими повертаюсь в минуле і живу яскравими спогадами. І кожного разу розумію на скільки важливою частиною життя є для мене( от це )

Набридло місто. Тут просто нема чим дихати і чим займатись. Хочу кудись далеко, за моря-океани. Туди, де все інше, де ніхто не буде дьоргати за джинси і казати "тьотя, дай пару копійок", де ніхто не подзвонить і не скаже:"Олька, завтра треба піти з стажерами в школу", де не буде тисячі знайомих облич! Але буде щось нове і невідоме, цікаве і захоплююче. Те, заради чого варто жити!

Я здала держ на пітьорку і тепер самий натуральний бакалавр =)

І у нас знов працює ліфт! Чи надовго?

Дуже весело зайти у Вопак за 7 хвилин до закриття, бігаючи між рядами придумати що б ти хотів на сніданок і обганяючи інших пізніх гостей стати першим біля каси =)

А ще мрії збуваються...якщо в них дуже вірити =)

Тепер я знаю багато цікавого про цю країну =)

Просиділа з rrr_marusya  більше двох годин на автовокзалі чекаючи "червоний автобус, схожий на Ікарус", в якому мав приїхати Марусін термос з Франика =).
А ще здала екзамен. Хтось не знає що таке западло? Так от, це коли не знаєш 5 питань з 90 і 2 з них попадаються тобі в білеті (а в білеті їх всього 3)!!! В результаті все одно на 5 здала. І наостанок фраза від викладача:"Робота не ідеальна...=)"

У нас новий стажер! Порівняно з зимовими, він просто знахідка! Вчора провела з ним десь 5 годин, які пролетіли як 1. Розмови про все на світі - від сім"ї до політики, він навчання до подорожей.
І знову вже таке знайоме питання: "А ти з України? А то твоя англійська зовсім не така, як у інших"

...а вчитись нема ніякого бажання...

Я ЗАГУБИЛА БРАТА!!! Вела його на танці. Поки взувалась і таке всяке, вихожу на вулицю, а малого нема. Перша думка - він у Вопаку, але ні... автобусна зупинка, дитячий майданчик, може вдома, ще кілька варіантів, але все марно... майже година пошуків... В розпачі вже вкотре вертаюсь додому, а він стоїть під під'їздом і реве...Олька, де ти була??? Знайшовся, хепі енд... а мене ще й досі тіпає...
З Днем захисту дітей, шановні!

Враження? Їх багато. І далеко не всі хороші. Так, музика просто мега та і люди - всі ті ж знайомі обличчя, танцпол неймовірних для Ужгорода розмірів. АЛЕ відсутність туалету в приміщенні, сльозоточивий газ, майже загублений рюкзак, і загублений друг (який просто пішов додому нікого не попередивши...) + паскудна погода не дуже порадували.
В цілому, мені сподобалось, але C-Clone, як на мене, був кращим...

Останні 4 роки, кінець травня для мене - це особлива пора. Причина проста - день хіміка. Місяці творчих пошуків, репетицій, п"янок, сварок і сміху. І все заради кількох годин абсолютного задоволення.
Давно рідний зал "Падіюну",  знайомі обличчя викладачів і студентів, світло і музика. Перший номер, 2й,3й.... і фінальна пісня. Зал аплодує стоячи. От вона - найбільша нагорода для артиста.І що б там не говорили, місяці репетицій варті цієї хвилини слави!
А ще дуже-дуже приємно в такий день бачити випускників, які після закінчення університету десь загубились. І ось він - шанс знов відновити контакт =)
Та у всій цій цукровій ваті є і ложка дьогтю... Дуже сумно стає, коли розумію, що наступного року і я буду таким випускником =(

Новий пішохідний міст в Ужгороді

...це тільки початок =)!!!

А ви вмієте дути кульки з жувальної гумки ))?

Не буду писати про те, що сподобалось, а що ні. Цікаво лише одне, тенденція продовжиться чи будуть зміни, і в який бік?

Чому назви всіх колишніх югославських республік пишуть по-людськи (тобто просто назву), а до Македонії  додають "колишня югославська республіка"?