11 років свого життя я присвятила танцю. Безкінечні репетиції, виступи...
30 червня, Ужгород, облмуздрамтеатр, концерт... Близько сотні давно знайомих людей на сцені... Серед них одне таке рідне обличчя... Сьогодні він на сцені вперше. Зрозуміти всі емоції може тільки той, хто так само колись стояв на сцені...
Жаль, що мені не судилось бачити цей дебют...
Чимось доводиться жертвувати. Тут, за океаном, так не вистачає закулісної метушні... Тільки тут зрозуміла чим для мене за всі ці роки став ансамбль і люди, які зі знайомих перетворились на другу сім"ю