Born To Live

На диво насичені вихідні. І справа не в купі подій, а швидше в емоціях і спогадах. Зустрічі з людьми, яких давно не бачила, розмови про життя. Розуміння того, що час дуже віддаляє...

Холодно і мокро... Не люблю таку осінь... Тільки оранжевий купол над головою радує =)

Ніколи не знаєш що підніме настрій саме сьогодні. Чи пісня в тему, чи посмішка випадкової людини, чи дві жовті машини, що стоять поруч, чи сонце, яке не чекаєш, чи твоя  ж смска, яка підніме настрій близькій людині ;)

Прогулянка під дощем з малознайомою людиною... Розмови про все на світі і як наслідок - самокопання. Треба розгрузитись...

Враження? Їх багато. І далеко не всі хороші. Так, музика просто мега та і люди - всі ті ж знайомі обличчя, танцпол неймовірних для Ужгорода розмірів. АЛЕ відсутність туалету в приміщенні, сльозоточивий газ, майже загублений рюкзак, і загублений друг (який просто пішов додому нікого не попередивши...) + паскудна погода не дуже порадували.
В цілому, мені сподобалось, але C-Clone, як на мене, був кращим...

Останні 4 роки, кінець травня для мене - це особлива пора. Причина проста - день хіміка. Місяці творчих пошуків, репетицій, п"янок, сварок і сміху. І все заради кількох годин абсолютного задоволення.
Давно рідний зал "Падіюну",  знайомі обличчя викладачів і студентів, світло і музика. Перший номер, 2й,3й.... і фінальна пісня. Зал аплодує стоячи. От вона - найбільша нагорода для артиста.І що б там не говорили, місяці репетицій варті цієї хвилини слави!
А ще дуже-дуже приємно в такий день бачити випускників, які після закінчення університету десь загубились. І ось він - шанс знов відновити контакт =)
Та у всій цій цукровій ваті є і ложка дьогтю... Дуже сумно стає, коли розумію, що наступного року і я буду таким випускником =(

Я щаслива! Дуже-дуже!!! Чому? Поняття не маю. Весна, мабуть =)!

P.S. я вже казала, що у мене найкращий у світі брат? Ні? Так от - У МЕНЕ НАЙКРАЩИЙ В СВІТІ БРАТ =)!

В той час, як весь світ живе в метушні і затамувавши подих очікує приходу Нового року, група молодих і перспективних людей вже його зустріли. Трохи раніше календарного, але з не меншим розмахом. Отже, AIESEC Uzhhorod New Year party!

Сумно,коли стосунки наближаються до межі... Ні, навіть не межі, а прірви. Коли обоє розуміють, що це кінець, але нікому не вистачає сміливості визнати це. Коли вони хапаються, немов за чарівну соломинку, за найменшу  можливість знов роздути вогонь, який ще зовсім недавно так яскраво палав... Життя стає самообманом. Усвідомлення  того, що більше не буде так, як колись отруює існування. І набагато легше одягти рожеві окуляри і тішитись власним  ілюзорним світом, де все так, як хочеться...

Він все ще пригортає Її до себе... керуючись силою звички, а не теплими почуттями...І сидячи в його обіймах Вона  десь далеко... там, де немає місця для Нього... 

Не перестаю дивуватись людській тупості і неорганізованості. І ще бісить те, що розгрібати доводиться мені. Досить мене нервувати!!!!!!!

Хочу букет жовтих тюльпанів! ДУЖЕ!

Чудесне кольорове американське літо закінчилось. За кілька годин мій літак. Сумно? Так, трохи. Але бажання побачити рідні обличчя переборює всі ностальгічні настрої. Безцінний досвід, купа вражень, нові друзі і ще багато-багато всякого. Тепер я не жалію про жодну секунду, прожиту тут. Сподіваюсь, Америка зустріне мене ще колись =)

Купила собі 7 книг!!! Всі 7 - "Хроніки Нарнії". Хто б там що не казав, а я все ще люблю казочки =)

Найнеймовірніші речі трапляються тоді, коли їх не чекаєш. І якби вчора зранку хтось сказав, що ввечері я поїду в Хьюстон з ліванцем - ніколи б не повірила... Стереотипи на рахунок азіатів розбились, як тендітне скло. Побільше б таких приємних спонтанних випадків і цікавих співрозмовників!

От і настав той день, коли захотілось додому... З кожним днем все більше не вистачає старовинних ужгородських вуличок, рідних облич, гір, нехай не таких частих, але точно щирих посмішок... А ще дуже хочеться обійняти своє блакитнооке чудо...

за останній тиждень ще 2 вечірки для іноземців і... жодного слова в жж )
Перша (тобто третя) - home-party влаштована узбекською братією. повеселилусь, нічого не скажеш. Згадали всі пристойні і не дуже ігри. Посиділи-поговорили. Ще раз переконуюсь, що найважливішим є не місце і умови, а люди і атмосфера, яку вони створюють.


плов, справжній =)


Друга (читай четверта) - битва DJ-їв у все тому ж Bikini Beach. Росіянин проти американця, 4 "раунди" по годині кожен.
Якість закладу і публіки в той вечір для мене просто не мали значення. Музика відносила кудись далеко і лише чиїсь нагло розпущені руки час від часу повертали до реальності...=) 

Отже, інтернаціональна вечірка вдалася на славу! Розказувати всі подробиці нема сенсу, оскільки словами не передаш весь вир емоцій, які вирують у не зовсім тверезих головах.

 Іноді здається, що десь на мені є табличка: "Looking for boyfriend"....