Нарешті настала ота довгожданна пора, коли все оживає, коли знову з'являється бажання жити, коли сонце, крім світла, починає давати тепло, коли скидаєш з себе кілограми теплого одягу і дихаєш на повні груди, коли з радістю гуляєш під дощем, коли Уж стає схожим на справжню річку, коли світанок особливо прекрасний, коли перехожі починають посміхатись без видимих причин, коли на набережній перестаєш примерзати до лавиці, коли сидіння в кафе змінюється намотуванням кілометрів старими вуличками, коли відкладаєш улюблені в'язані светрики у довгу скриню, коли відчуваєш у повітрі запах перших квітів, коли лижі і ковзани йдуть на заслужений відпочинок, а ти згадуєш, що десь там чекають свого зоряного часу намет зі спальником, коли відкриваєш розум новим можливостям, душу - новим сподіванням, а серце - новому коханню.
Прийшла весна... Що тут можна сказати? Я просто щаслива. От і все
