Born To Live

На диво насичені вихідні. І справа не в купі подій, а швидше в емоціях і спогадах. Зустрічі з людьми, яких давно не бачила, розмови про життя. Розуміння того, що час дуже віддаляє...

Але дуже хочеться назад...

Коли цей кошмар закінчиться???

Їду в Київ в неділю. Тільки не знаю чи радіти з цього приводу

Набридло місто. Тут просто нема чим дихати і чим займатись. Хочу кудись далеко, за моря-океани. Туди, де все інше, де ніхто не буде дьоргати за джинси і казати "тьотя, дай пару копійок", де ніхто не подзвонить і не скаже:"Олька, завтра треба піти з стажерами в школу", де не буде тисячі знайомих облич! Але буде щось нове і невідоме, цікаве і захоплююче. Те, заради чого варто жити!

Дуже весело зайти у Вопак за 7 хвилин до закриття, бігаючи між рядами придумати що б ти хотів на сніданок і обганяючи інших пізніх гостей стати першим біля каси =)

А ще мрії збуваються...якщо в них дуже вірити =)

Все-таки тайм-менеджмент - це велика сила.

Що вигідніше - кожен раз після катка купувати нові ноги, руки та інші частини тіла, чи просто один раз новий мозок і кататись з розумом =)?

Сумую за тобою... за 4 місяці Ти став частиною мого життя, завжди був поруч. Тепер так не вистачає прогулянок вечірнім Сіволом, щоденної "вахти" в "Гальвезі", нічних кінопереглядів (тут це теж можливо, але вже без тебе...), тої, такої набридливої, рутини, всіх тих людей,що зявились в моєму житті завдяки тобі... Сумую за всім, що мені в тобі так подобалось і за тим, що відверто дратувало...
Просто не вистачає тебе... Хто знає чи наші долі ще колись перетнуться? І чи взагалі ти ще коли-небудь прокинешся на березі океану? Чи відкриєш знов свої ясні очі на світанку нового дня? Як би не було, ти назавжди залишишся в моєму серці... Мій райський тропічний острів, мій Гальвестон!

От і настав той день, коли захотілось додому... З кожним днем все більше не вистачає старовинних ужгородських вуличок, рідних облич, гір, нехай не таких частих, але точно щирих посмішок... А ще дуже хочеться обійняти своє блакитнооке чудо...

Більше не значить краще! A cтарый друг лучше новых двух!

...люблять свідки Ієгови та представники інших подібних організацій. Мабуть, не було жодного, який би при зустрічі обділив увагою. Вони знаходять мене всюди... Навіть в інших містах не дають спокою. Кожного разу сунуть в руки якісь брошурки, книжечки і т.д. Ніколи їх не читаю, а от вчора чомусь почитала. І була трохи шокована фразою "Пусть Бог обильно благословит Вас". Може я чогось не доганяю, але це як???

Їдучи сьогодні додому в маршрутці стала свідком розмови двох людей  середнього віку, предметом якої були діти. Точніше їх заняття. Так от їхали вони і вели бесіду про музичну школу,  танці. Кожен вважав за необхідне похвалитись своїм чадом. "А моя от тепер крім танців і фортепіано на саксофон ходить"...
Цікаво, коли батьки віддають дітей на безліч різноманітних гуртків, чим це зумовлено? Виявленням турботи чи навпаки - бажанням заняти більшу частину життя дитини і як наслідок присвячувати їй менше часу?