Born To Live

З Німеччини приїхав такий симпатичний корово-жираф =)

Ну от, думаю прийшов час поділитись враженнями. Почалось все, як і водиться, з дороги. На ужгородському автовокзалі зустрілись 8 незнайомців і вирушили в холодну північну країну. Кордон, перевірка документів, ніч в автобусі і от вона - ні, не Данія, поки що Братіслава. Особисто для мене знайомство з цим містом було  давнім бажанням. До цього, здається була в н-ній кількості словацьких сіл і жодного разу в столиці. Отже, 7  година ранку, оптимізму і ентузіазму хоч відбавляй
 


Здали речі в камеру схову і пішли досліджувати безкраї простори Братіслави.( довга історія і багато фотографій )
 </div></div>

Zanadto bagato vrazhen za takyj korotkyj chas! Tomu skazhu tilky wo ja zhyva-zdorova i vse tut KLASNO!!!

Майже 3 дні вдома і знову дорога. Цього разу невідома для мене Данія.

Їду в Київ в неділю. Тільки не знаю чи радіти з цього приводу

Поїзд Сімферополь-Львів: "Купе для віддиху провідника"
Бердянськ, санаторій "Лазурний": "За випискою звертатись до лікуючого лікаря"

Ужгород-Житомир-Київ-Мелітополь-Бердянськ-Мелітополь-Львів-Ужгород!!! До зустрічі через 11 днів =)!!!

Пройшло вже кілька днів відколи я повернулась додому.
Х"юстон, термінал А, Delta Air. STOP! Це зовсім не те... і бігом ноги в руки на термінал D i Air France. Реєстрація, здача багажу, проходження митного контролю, останній в Штатах бургер, зал очікування... нарешті посадка. Напівпорожній літак, французька мова. 9 годин над Атлантикою і ось він - моя давня мрія - Париж! Зовсім не такий, яким хотілось його бачити, тільки сірий похмурий аеропорт. 5 годин очікування і рідна мова навкруги. Ще 3 і Київ. Рідні обличчя, довгі розповіді.
10 годин потому - Ужгород. Найрідніше, найулюбленіше місто. Безліч знайомих, старовинні вулички, що петляють як завгодно, навідміну від прямих американських.
Пройшло всього 4 місяці, а він змінився. На Проспекті страшно ходити, а замість улюблених кав"ярень зачинені двері...

Чудесне кольорове американське літо закінчилось. За кілька годин мій літак. Сумно? Так, трохи. Але бажання побачити рідні обличчя переборює всі ностальгічні настрої. Безцінний досвід, купа вражень, нові друзі і ще багато-багато всякого. Тепер я не жалію про жодну секунду, прожиту тут. Сподіваюсь, Америка зустріне мене ще колись =)

Вже разів 8 починала писати супер-пупер-мегапост про Лас Вегас, але натхнення примхлива штука. Не пишеться і все тут. Думаю ще настане той день =)

Ми їдем (тобто летимо) в Лас Вегас!!! Після облому з круїзом по Карибам це просто чудесно!!! Скоро буде от так

Останні 3 дні живу в режимі електровіника. А це останній пост, написаний вдома. Всім щасливо =)!

Шалені переїзди з одного міста в інше закінчились. Маршрут Ужгрод-Львів-Київ-Житомир-Ужгород успішно подолала! Вокзали-поїзди-маршрутки-трамваї... люди, пам'ятки архітектури... консульство, очікування, обшук, відбитки пальців, номерок, очікування, розмова з віце-консулом, зелений папірчик!!! Головна мета поїздки досягнута - Є ВІЗА!
Найбільше сподобалось питання: "Do you speak gutsul language?" (чи розмовляєш ти гуцульською мовою?). Американці теж не без почуття гумору  =)
Відлік на дні... =)

Провели ми my_stillnes і kimasterr в далеку невідому країну... Ніяк не доходить до мене у що ми вляпались. Мабуть, дійде тільки тоді, коли ступлю на американську землю.
А поки що протоптаний маршрут Ужгород-Львів-Київ. Чому такими віражами? А тому що з Ужгорода квитків до Києва нема. Хоча воно і на краще. Маю ще одну можливість наостанок насолодитись Україною =)!

Нарешті і я дочекалась своєї черги і теж їду за перепусткою в країну зірково-смугастого прапору! Столиця, зустрічай =)!

Завтра рушаю в Житомир. Не знаю чи встигну ще щось написати до від'їзду. Тому всіх з Великоднем!
Маю надію, що крім Житомира ще й в Київ  заїду.  Про подорож - після приїзду. Нікому не скучати. Життя прекрасне  =)

Електропотяг підвищеного комфорту сполученням Ужгород-Львів відправляєтсья з другої колії...
Так почався вівторок. В електричці зустрілась величезна купа знайомих людей. Спеціально і не придумаєш.

Завтра зранечку рушаю у місто Лева. Нехай не надовго, але це світлий промінь серед буденної сірості. Те, чого так не вистачало. Можливість розвіятись, вилізти з купи макулатури і хоча б один день пожити так, як хочеться =)!

НАРЕШТІ! Сталась довгожданна подія! Все-таки відбулась співбесіда зі справжнім американським роботодавцем!!! Зібрались ми троє та й почали чекати. Ні для кого не секрет, що американці дуже "пунктуальна" нація. Тому чекали ми довгенько, але воно того варте.
Проходило все не зовсім так як ми очікували, але все одно чудово!  Потрібні, здається елементарні слова, повилітали з голови,  натомість виплили з глибин пам'яті давно забуті =). Особисто я сподівалась на трохи довшу розмову. Поки зрозуміла що до чого - почула фразу:  "It was nice to meet you, bye. Have a good day". Що ж, їм там видніше =). Тепер живу в очікуванні. Приємному, трохи нервовому очікуванні кольорового майбутнього! Найголовніше, що чекаю не сама і друзі завжди підтримають.