Born To Live

Завтра приїде Анжелічка, з якою ми разом жили в Америці. Сказала, що скучила і хоче нас з my_stillnes бачити. Так що зранку рушаєм на вокзал) 

Пройшло вже кілька днів відколи я повернулась додому.
Х"юстон, термінал А, Delta Air. STOP! Це зовсім не те... і бігом ноги в руки на термінал D i Air France. Реєстрація, здача багажу, проходження митного контролю, останній в Штатах бургер, зал очікування... нарешті посадка. Напівпорожній літак, французька мова. 9 годин над Атлантикою і ось він - моя давня мрія - Париж! Зовсім не такий, яким хотілось його бачити, тільки сірий похмурий аеропорт. 5 годин очікування і рідна мова навкруги. Ще 3 і Київ. Рідні обличчя, довгі розповіді.
10 годин потому - Ужгород. Найрідніше, найулюбленіше місто. Безліч знайомих, старовинні вулички, що петляють як завгодно, навідміну від прямих американських.
Пройшло всього 4 місяці, а він змінився. На Проспекті страшно ходити, а замість улюблених кав"ярень зачинені двері...

Шалені переїзди з одного міста в інше закінчились. Маршрут Ужгрод-Львів-Київ-Житомир-Ужгород успішно подолала! Вокзали-поїзди-маршрутки-трамваї... люди, пам'ятки архітектури... консульство, очікування, обшук, відбитки пальців, номерок, очікування, розмова з віце-консулом, зелений папірчик!!! Головна мета поїздки досягнута - Є ВІЗА!
Найбільше сподобалось питання: "Do you speak gutsul language?" (чи розмовляєш ти гуцульською мовою?). Американці теж не без почуття гумору  =)
Відлік на дні... =)

Нарешті і я дочекалась своєї черги і теж їду за перепусткою в країну зірково-смугастого прапору! Столиця, зустрічай =)!

НАРЕШТІ! Сталась довгожданна подія! Все-таки відбулась співбесіда зі справжнім американським роботодавцем!!! Зібрались ми троє та й почали чекати. Ні для кого не секрет, що американці дуже "пунктуальна" нація. Тому чекали ми довгенько, але воно того варте.
Проходило все не зовсім так як ми очікували, але все одно чудово!  Потрібні, здається елементарні слова, повилітали з голови,  натомість виплили з глибин пам'яті давно забуті =). Особисто я сподівалась на трохи довшу розмову. Поки зрозуміла що до чого - почула фразу:  "It was nice to meet you, bye. Have a good day". Що ж, їм там видніше =). Тепер живу в очікуванні. Приємному, трохи нервовому очікуванні кольорового майбутнього! Найголовніше, що чекаю не сама і друзі завжди підтримають.

Один телефонний дзвінок: "Оль, твої документи відправили не тому роботодавцю в Америку..."

Вчора випала нагода відчути себе отим зайцем з реклами. Весь день десь мене носило. Стандартний початок: маршрутка-універ. До кінця пар так і не досиділа. Потім тур по Ужгороду: центр-новий район-радванка-центр.
А на факультеті нашому 2 професори влаштували на честь 8 березня

День починався чудесно. І погода майже така, як треба. Пішли з сокурсницею на чай... і в "Да-Да" зустріли rrr_marusya і kimasterr. Дрібниця, а приємно.
І ось такий чудесний день мусів закінчитись не так, як треба. На танцях одні обломи... Ще й з W&T не все так гладко, як хотілось...